четвер, 30 липня 2020 р.

Говерла гончарює

  Гори – старовинні велетні, що споглядають на світ з висоти своєї могутності, вони мінливі і непередбачувані, прекрасні та безжальні. Люблять відчайдух, що кидають їм виклик, та не пробачають помилок, вони закохують в себе з першої хвилини і вражають краєвидами, вони просто надзвичайні.  То стоять овіяні сивим туманом, то поринають в обійми хмар, а за мить вже купаються в яскравих сонячних променях. Кожний прагне дістатись  вершини гори,  намагаючись її підкорити, для когось це ціль, для декого черговий щабель. А для мене та компанії гончарів це було мрією, що стала реальністю.
 
18 липня 2020 року відбулася історична подія, учасником якої була і я. Дванадцять гончарів разом з командою рідних та однодумців підкорили найвищу гору України – Говерлу, щоб на її вершині на автентичному гончарному колі створити глиняний посуд. Серед учасників були гончарі з Тернопільщини, Вінниччини, Волині, Львівщини, Києва та навіть гість з США, та два завзяті волоцюги з Терноппілля.  Для мене - це було перше давно омріяне сходження на найвищу точку Українських Карпат. Двадцять п’ять відчайдух зі всієї країни, одне гончарне коло вагою 70 кг та 2061 метр вгору - унікальна акція «Говерла гончарює», що об’єднала фанатів своєї справи: митців і туристів. Навіть негода нестала нам на заваді, з обіду зірвався шквальний вітер, небо заволокло хмарами, пішов дощ та дрібний град.

 Вже 4 роки поспіль в Тернополі проходить дуже позитивний і яскравий фестиваль гончарів «Не святігоршки ліплять». Та цього літа у звязку з карантином від пройде з 28 по 30 серпня 2020 року в онлайн форматі. Зараз фестиваль вийшов за рамки звичного і пішов мандрувати Україною. Спершу його учасники піднялись на Говерлу в безпрецедентній акції «Говерла гончарює». Далі організатори Уляна Джигринюк та Катерина Подтабачна разом із знімальною групою помандрували по майстерням гончарів досліджуючи «Зооморфію в кераміці», а що з того вийшло побачимо незабаром під час фестивалю.





  Наша подорож на Говерлу почалася з самого ранку, сонечко радісно сяяло на небі, незважаючи на невеликі пухнасті хмаринки, а ми перетнувши контрольно-пропускний пункт Говерлянського ПОНДВ та  зареєструвавши нашу групу в рятувальників попрямували до місця підйому. У підніжжя гори, де починаються промарковані маршрути розмістилася стоянка для машин та невеликий ярмарок різноманітних товарів. Тут відбувались останні приготування перед походом, всі учасники дуже серйозно поставились до відповідальної місії : на ногах якісне взуття, зручний одяг, в рюкзаках запас води, їжі, теплого одягу та дощовики. Гончарі ще несли розібране гончарне коло, запас глини і води. Я трішки хвилювалась, адже це було моє перше сходження на Говерлу. Прозвучали останні настанови і наша дружня команда вирушила підкоряти вершину.


 

 Є два промаркованих маршрути виходу на Говерлу : зелений – пологий, та синій – стрімкий. Наші хоробрі гончарі вирішили, якщо вже підкоряти вершину, то краще по синій стежині. І почалось сходження, всі були бадьорі та веселі, ми йшли поміж коріння вікових смерек, що утворювало такі собі живі сходинки, а дорога все крутіше піднімалась в гору. Ще трішки і наша експедиція минула ліс, тут відкрилися неймовірні краєвиди, які з наближенням вершини все більше вражали. Стежка, немов бурхлива гірська річечка, несла нас до мети, поміж кущі і каміння, біля блакитних дзвіночків, які впевнено тримались за свій клаптик землі, все вище і вище. Навколишні гори поступово струшували з себе сизий туман, який вперто не послаблював свої обійми, і мандрівники вражено завмирали від навколишньої краси. Навіть зараз, достатньо лише закрити очі, як в уяві постають могутні постаті стародавніх Карпат. Підйом на диво давався досить легко, а на привалах більше насолоджувались панорамами ніж відпочивали, лише на останніх метрах подих перехоплювало від висоти та м’язи не давали забути що мета вже близько.






Мрії збуваються, головне не забувати прикладати зусилля. Нарешті ми на найвищій точці України- Говерлі, аж не віриться що нам все вдалось. Проте по переду вражаючі майстер-класи від гончарів та екстремальний спуск. Поки я вивчала довгоочікувану вершину, яка має вигляд кам’янистого плато, та робила фото біля місцевих пам’яток, розгулявся вітер, а що, не кожний день сюди піднімаються митці зі справжнім гончарним колом. І всі швиденько познаходили теплий одяг та дощовики. Поки збирали з численних запчастин механічне коло, Володимир Довган на мініатюрному гончарному колі зробив перший виріб з глини. Вітер не хотів вщухати, адже в нас зібралась така цікава команда, він то кружляв навколо, то затихав, уважно спостерігаючи як на справжньому гончарному колі Уляна Андрійчук створила першу мисочку. А далі за нею всі гончарі по черзі з глини виготовляли традиційний український посуд : тарілочки, глечики, горщики, макітри і навіть карафку. Вмілі руки створювали шедеври не зважаючи на примхи природи, а тим часом вітер розійшовся на повну, привівши із собою дощ та град. Що не завадило молодому гончареві Олесю Джигринюку завершити майстер-класи, за рекордний час створивши глечика. Акція «Говерла гончарює» пройшла дуже вдало, свої роботи гончарі залишили в подарунок горі, а на нас чекало трішки екстремальне повернення до машин, що залишились на стоянці.


 


Коли навколо хмари і майже нічого не видно, а дощ перетворив під ногами землю на слизьку ковзанку, лише підтримка, уважність та гарне взуття допоможуть вдало спуститись. Гори люблять відважних та хоробрих, тих хто йде вперед навіть попри негоду, та впевнено стоїть на ногах, це справжнє випробування для тіла і духу. Коли ми подолали найважчі відрізки, дощ припинився і навколишня природа постала у всій своїй красі. Це було захоплююче видовище, особливо яскраво виглядало сходження людей в різнокольорових дощовиках, ніби веселка збігала з вершини. І ось втомлені та щасливі ми знову там де й починали, на стоянці біля невеликого ярмарку. Наша пригода завершилась досить вдало, залишивши по собі неймовірну кількість фото, яскравих вражень та незабутніх моментів.



  Говерла для мене стала справжнім відкриттям, незабутньою пригодою, яка посяде своє почесне місце серед здійснених мрій. Це була неймовірна подорож разом з гончарями в унікальній акції «Говерла гончарює». Все ж таки, яка прекрасна в нас Україна - з могутніми горами і відважними митцями, стрімкими ріками і відчайдушними туристами, з закоханими у свою батьківщину людьми. Мандрівки нас змінюють, вони надихають та вражають, навчають та зачаровують, дарують досвід і відпочинок.
Пригоди тривають…

3 коментарі: