Саранчуківський фестин "Село на мільйон" 2018

  На галявині біля річки, де колись був старий водяний млин, а зараз про нього нагадують хіба що остови, які ще виглядають з води. І великий банер з зображенням того самого млина, що так правдиво змальований, здається зараз закрутиться колесо і запустяться старі механізми. Ніби картинка з давно забутого дитинства чи історія з потертої старої книги. І гомін гусей і плескіт ріки й похилене дерево на якому так зручно вмоститись, все це створило незабутню атмосферу справжнього українського свята.

В неділю 12 серпня 2018 року в селі Саранчуки що на Бережанщині мені вдалося побувати на фестині, неймовірному фестивалі "Село на мільон". Важко підібрати слова, щоб описати саме дійство і емоції що воно викликало. Я була приємно вражена творчим підходом громади до сценарію і організації свята.

 На сцені, як на диво не було гучних промов і нудних вітань, проте була вистава. Така щира і правдива, що здавалося актори не грають на сцені, а проживають кожну дію. Коли ми приїхали на фестин, і я побачила сцену, ряди крісел, людей що готувалися до виступу, мені здавалося що все буде як зазвичай на містечкових святах : урочисте відкриття, концерт, гості що прогулюються і спілкуються під музику, виступи виконавців. Та на нас чекало справжнє театральне дійство "Село на мільон", дотепне і цікаве, воно захопило увагу глядачів вже з перших секунд.

   На фестиваль завітало багато гостей у вишиванках, які розмістились на галявині хто де, хтось сидів на кріслах, розміщених в ряди, хтось розстелив пледи на березі річки, а решта поставали навколо, щоб краще бачити виставу. Я намагалась бути усюди, щоб і на сцені нічого не пропустити і кадр цікавий зловити, фотограф з мене поки що не дуже.

   "Село на мільон" розповідає історію одного українського весілля з його традиціями, цікавими і кумедними ситуаціями, народними звичаями і українською піснею. Але все відбувалося на стільки ненавязливо і захоплююче, що в якийсь момент мені здалося, що і я є учасником того дійства, а не лише глядачем.
  Ось і ще гості на весілля їдуть на бричках запряжених кіньми в святковому одязі. І мене взяли до своєї компанії, давно я вже на такому транспорті не їздила. Це було хвилююче та незабутньо.

 

А діти в той час гралися на ігрових майданчиках, вивчали територію, спостерігали за виставою. Свіже повітря, навколишня природа і  сонячна погода сприяли гарному і цікавому відпочинку.

   Я насправді щаслива, що мала змогу потрапити на таке цікаве театралізоване дійство, основане на традиціях, але в той же момент сучасне, веселе і захоплююче. Побільше б таких свят і людей закоханих у свій край. Я впевнена що цій громаді все вдасться, та сподіваюся що фестини стануть традиційними і будуть збирати гостей з усієї України.
  Пригоди надихають...