Більше сімдесяти років тому сталися події, що змілини життя сотень тисяч людей. Одна з етнічних груп українського народу, що століттями проживала по обидва боки Карпат - лемки, була насильно переселена. Проте вони не тільки не втратили своєї самобутності, а й зуміли зберегти традиції та культуру. У наш час лемки, мов велика родина на свята, щорічно збираються на фестивалях щоб віднайти свій етнічний спадок, та передати його наступним поколінням.
З 3 по 5 серпня 2018 року на великій галявині в урочищі "Бичова" Монастириського району, що на Тернопільщині пройшов ХIX Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Лемки з усієї України та світу з'їхалися на свято щоб поспілкуватися на своїй говірці, заспівати пісень, запалити ватру, зустрітися з рідними та друзями і просто відпочити.
Для мене це вже четвертий такий фестиваль, навіть не віриться, і кожний з них по-своєму цікавий, яскравий, пізнавальний та просто незабутній.
Свято в цьому році тривало три дні, частина учасників і гостей приїхало раніше, більшість розмістилося в наметових містечках розкиданих по всій території урочища. Перший день був більше підготовчий, розкладались намети, вивчалась територія, знайомились з експозицією
Музею лемківської культури і побуту.
Розпочинала свою роботу сцена, на якій протягом трьох днів фестивалю лунатимуть лемківські пісні. А в вечері запалили малу ватрочку. Мені в цьому році взагалі пощастило, я так мріяла побачити запалення ватри, а тут як на диво аж дві .
Други день, самий насичений. почався з ранкового сонечка, яке активно висушувало росу і заглядаючи в намети будило людей . Погода на фестивалі видалась напрочуд гарною. Лемківське село на ці дні перетворилося на велике місто з багатотисячним населенням. Зі своїми районами, інфраструктурою і різними локаціями.
Поки з центру Монастириська йшла урочиста хода учасників фестивалю в національних лемківських костюмах, в мене була можливість неквапливо вивчити локації на території свята. Тут було стільки всього цікавого, що аж очі розбігались. Ось вуличка з чепурними маленькими хатинками, це експозиція районів області, кожна така споруда представляла окремий регіон Тернопілля. Біля хатинок грали музики, народні майстри виставляли свої роботи, а які різні вишивки були представлені, словами не перадати. Багатий в нас край і барвистий.
Біля музею розмістилася експозиція "Спогад". Тут проводили різноманітні майстер-класи, презентували традиційну лемківську кухню, дівчат навчали завязувати хустку по-лемківськи.
Неподалік проходив ярмарок лемківських виробів народних промислів, вишиванок, предметів побуту, сувенірів. Тут розміщувались і різноманітні фотозони, та проходила виставка фоторобіт.
Попередні роки мені так і не вдавалося побачити запалення лемківської ватри. Тому коли почула що будуть запалювати, залишила всі справи і побігла дивитись. Дійство було того варте, це не просто запалення вогнища - це символ єднання у рідній культурі та звичаях. Це цілий обряд, священе дійство і дуже гарне видовище.
Протягом трьох днів зі сцени було чути лемківські пісні, тут танцювали і співали. Біля сотні колективів і виконавців з України та закордону стали учасниками фестивалю.
Територія свята величезна, вздовж основної дороги розмістилися торгові ряди з сувенірами та вишивками, різноманітною їжею і напоями. А якщо пройти далі можна і польову кухню знайти, смачно і люди привітні.
Неподалеку від сцени розмістились інформаційні намети, тут і про туристичні принади області можна було дізнатись і програмку про свято отримати і на карті знайти локацію. А далі продавалась різноманітна лемківська література.
В цьому році фестиваль був особливим, під час його проведення намагалися максимально назбирати спогадів, відзняти їх та зафіксувати у світлинах людей, які були примусово виселені зі своїх етнічних територій.
Фестиваль "Дзвони Лемківщини" обєднує, і не лише лемків, а й багатьох небайдужих людей, яким цікаво долучитись до такого грандіозного дійства. Він розвивається, вдосконалюється, я не здивуюся якщо в настопному році фестиваль перетвориться на міжнародний, адже все більше і більше на нього приїздить іноземних гостей. Свято стає туристичною родзинкою області. Отож пропоную на перші вихідні серпня 2019 року запланувати поїздку на ювілейні XX "Дзвони Лемківщини".
Тернопілля чекає гостей...
З 3 по 5 серпня 2018 року на великій галявині в урочищі "Бичова" Монастириського району, що на Тернопільщині пройшов ХIX Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Лемки з усієї України та світу з'їхалися на свято щоб поспілкуватися на своїй говірці, заспівати пісень, запалити ватру, зустрітися з рідними та друзями і просто відпочити.
Для мене це вже четвертий такий фестиваль, навіть не віриться, і кожний з них по-своєму цікавий, яскравий, пізнавальний та просто незабутній.
Свято в цьому році тривало три дні, частина учасників і гостей приїхало раніше, більшість розмістилося в наметових містечках розкиданих по всій території урочища. Перший день був більше підготовчий, розкладались намети, вивчалась територія, знайомились з експозицією
Музею лемківської культури і побуту.
Розпочинала свою роботу сцена, на якій протягом трьох днів фестивалю лунатимуть лемківські пісні. А в вечері запалили малу ватрочку. Мені в цьому році взагалі пощастило, я так мріяла побачити запалення ватри, а тут як на диво аж дві .
Други день, самий насичений. почався з ранкового сонечка, яке активно висушувало росу і заглядаючи в намети будило людей . Погода на фестивалі видалась напрочуд гарною. Лемківське село на ці дні перетворилося на велике місто з багатотисячним населенням. Зі своїми районами, інфраструктурою і різними локаціями.
Поки з центру Монастириська йшла урочиста хода учасників фестивалю в національних лемківських костюмах, в мене була можливість неквапливо вивчити локації на території свята. Тут було стільки всього цікавого, що аж очі розбігались. Ось вуличка з чепурними маленькими хатинками, це експозиція районів області, кожна така споруда представляла окремий регіон Тернопілля. Біля хатинок грали музики, народні майстри виставляли свої роботи, а які різні вишивки були представлені, словами не перадати. Багатий в нас край і барвистий.
Неподалік проходив ярмарок лемківських виробів народних промислів, вишиванок, предметів побуту, сувенірів. Тут розміщувались і різноманітні фотозони, та проходила виставка фоторобіт.
Попередні роки мені так і не вдавалося побачити запалення лемківської ватри. Тому коли почула що будуть запалювати, залишила всі справи і побігла дивитись. Дійство було того варте, це не просто запалення вогнища - це символ єднання у рідній культурі та звичаях. Це цілий обряд, священе дійство і дуже гарне видовище.
Територія свята величезна, вздовж основної дороги розмістилися торгові ряди з сувенірами та вишивками, різноманітною їжею і напоями. А якщо пройти далі можна і польову кухню знайти, смачно і люди привітні.
Неподалеку від сцени розмістились інформаційні намети, тут і про туристичні принади області можна було дізнатись і програмку про свято отримати і на карті знайти локацію. А далі продавалась різноманітна лемківська література.
В цьому році фестиваль був особливим, під час його проведення намагалися максимально назбирати спогадів, відзняти їх та зафіксувати у світлинах людей, які були примусово виселені зі своїх етнічних територій.
Фестиваль "Дзвони Лемківщини" обєднує, і не лише лемків, а й багатьох небайдужих людей, яким цікаво долучитись до такого грандіозного дійства. Він розвивається, вдосконалюється, я не здивуюся якщо в настопному році фестиваль перетвориться на міжнародний, адже все більше і більше на нього приїздить іноземних гостей. Свято стає туристичною родзинкою області. Отож пропоную на перші вихідні серпня 2019 року запланувати поїздку на ювілейні XX "Дзвони Лемківщини".
Тернопілля чекає гостей...
Немає коментарів:
Дописати коментар