Фолькльорний аграрно-мистецький фестиваль "КозаФест" 2018

 З давніх часів в Україні козу шанували і поважали, вона була символом добробуту і достатку. Невелика невибаглива тварина, яка забезпечує людей молоком, мясом і хутром. Так багато в нас повірь, казок, легенд і обрядів повязаних з козою. Тому дуже часто її назву давали містам і селам, а скільки людей зі схожим прізвищем й не перелічити.

 
За свято кози я чула давно. І не дивно, адже вже третій рік ця тварина є символом фолькльорно аграрно-мистецького фестивалю "КозаФест", що відбувається в місті Козова на Тернопільщині.

Тому коли дізналася що 12 серпня 2018 року там чекають на гостей, вирішила обовязково побувати. І не помилилася, це справді було дуже цікаве дійство. Козочок так близько я не бачила вже дуже давно, в місті їх не так то й часто зустрінеш.  А маленьке козенятко з яким мені вдалося сфотографуватися, виявляється йому тільки 7 днів виповнилося, я взагалі перший раз на руках тримала. Воно було схоже на іграшку, таке гарненьке і маленьке з мякою шерсткою, і як всі діти в його віці більшість часу просто спало, мені здалося що йому дуже подобалося бути на руках. Може як виросте моделлю стане, так гарно для фото позувало.

  На фестивалі основну увагу приділяли головним героям свята - козам. Вони приймали участь у параді, на який готувалися заздалегіть. Всі такі чепурні і прибрані, козочки одна краща другої  у спідничках, прикрашені коралями, стрічками і квітами, а деякі наче випускниці - з білими бантами. Тут і цапок був в червоних шароварах, такий собі кавалер серед панянок. В мене аж очі розбігалися від такої кількості красунь, я так і не змогла обрати одну фаворитку, вони всі заслуговували на перемогу. Козочок супроводжували господарі до місця проведеня конкурсу, на якому й обрали чотирьох переможців. Кожний учасник отримав по 300 грн "на сіно", а переможці по 600 грн .

  Найбільше від дійства були у захваті діти, вони мали змогу не лише сфотографуватися з козочками, а й погладити красунь і навіть погодувати їх сіном. Для цього були споруджені спеціальні огорожі.

   Під час свята всі мали можливість придбати на ярмарці роботи народних майстрів: прикраси, вироби з дерева і глини, і багато іншого. Або спробувати місцевого крафтового пива, доречі дуже смачне, скуштувати сиру та бриндзи (вибір був досить великий). І я зїла кусень бриндзи запиваючи холодним смачним пивом, саме те що потрібно теплого сонячного дня на фестивалі. Та врешті самому створити на память глиняну тарілочку чи глечик на майстер-класі гончарів.

   А настрій створювали виконавці і колективи, які виступали протягом дня на сцені. В них була дуже гарна група підтримки, у вигляді присутніх на святі дітей. Вони танцювали та так щиро веселились, що і самій хотілося пуститись у танок.

 

З кожного фестивалю для міста залишається якась згадка. Минулого року на підвищені встановили скульптуру кози з коралями, дзвіночком і сережкою у вусі. Вона стала улюбленецею дітей, які постійно то сиділи на ній то обіймали, а батьки тим часом намагалися їх сфотографувати. А цього року зявилася нова фотозона, надпис КОЗОВА, яка так сподобалася гостям свята, що я й так і недочекалася своєї черги для фотографії.

 
 Атмосфера на святі була щира, тепла та дружня, навіть серед учасниць конкурсу не було суперництва ( а козочки люблять повихвалятися ріжками).Фестиваль стає дедалі популярнішим, адже він дає можливість не лише гарно провести свій час і зустрітися з давніми друзями, а й дізнатися багато чого нового і цікавого, в тому числі про головних героїв свята - кіз. До речі завдяки КазаФест я вперше побувала в місті Козова, і впевнена що багато людей за допомогою таких свят відкриють для себе наш чарівний край, з його фестивалями, мальовничою природою, унікальною архітектурою та привітними людьми.
 Пригоди тривають...