5D - подорож - магія природи Уманщини

     Неймовірної краси природа зачаровує, вона переносить нас в світ яскравих барв і сильних відчуттів, вона відновлює та зцілює. Що таке один день з життя - він здається коротким відрізком щоденної рутини, і в той же час один день подорожі настільки насичений враженнями та емоціями, що здається ніби він змінює часові рамки. Тож, пропоную вам відправитися з нами у коротку за часом але дуже насичену подорож мальовничими краєвидами Уманського краю. Нас гостинно зустрінуть біля руїн останньої козацької корчми, ми заглянемо до унікального домашнього музею, прогуляємося доріжками "Едему" і помандруємо схилами відомого каньйону.

Буцький каньйон

    А все почалося з відвідин на початку червня туристично-економічного форуму "Туризм в Україні: вимоги сьогодення" який організували Агенція регіонального розвитку Таврійського об'єднання територіальних громад спільно з Уманською міською радою. Після теоретичної частини форуму, що пройшла в приміщені Уманського національного університету садівництва, ми спершу познайомилися з туристичними родзинками міста Умані, а потім помандрували досліджувати цікавинки територіальних громад регіону, які увійшли до новоствореного кластеру. Про те як ми знайомилися з Уманню зможете прочитати в попередній публікації "Умань - місто де тебе чекають...". А під час подорожі громадами на нас чекало знайомство з одним із найцікавіших природніх маршрутів агротуристичного кластеру "Шляхами Трипільської Праматері". "5D - подорож - магія природи" саме так називалася наша екскурсійна програма надзвичайно гарними природніми об'єктами Уманщини.


село Роги


Український едем


Буцький каньйон

     Наша подорож розпочалася з невеликого переїзду в п'ятизірковому автобусі, а першою зупинкою мандрівки стало село Роги Уманського району. Мальовниче село привітно зустріло нас барвистими колективами в національному одязі, гарними піснями, смачною місцевою стравою та залишками останньої козацької корчми. Попри все я люблю руїни, кожна з них розповідає свою історію, ховає свої таємниці. Для мене вони наповнені легендами та історіями, серед стін чути відгомін людських доль і тихий шум вітру. Я бувала серед стін замків і палаців, а от на місці колишньої козацької корчми вперше. Вона була побудована в другій половині 18 століття на чумацькому шляху який вів у Крим. Так цікаво було б побачити як вона виглядала колись, уявити яких гостей приймали її колись гостинні стіни. Можливо в майбутньому її відновлять і ми спробуємо мед-пиво, яке по бороді лилося а в роті не було.









   Наступна наша зупинка мене неймовірно вразила, це було настільки неочікувано і вражаюче, що словами важко передати. А почалося все з того, що ми зайшли на подвір'я звичайної сільської хати, як нам здалося, а потрапили в унікальний музей і справжній ботанічний сад. "Український едем" - це не просто приватна садиба Сергія Дорошенка, це неймовірний світ природи і етносу, який протягом 18 років створювало подружжя Дорошенків. Дванадцять кімнат справжніх скарбів родинного музею з унікальними експонатами природи і українського побуту, речі для якого передають люди з усієї України. Через брак часу ми змогли оглянути лише дві кімнати, де кожний сантиметр будівлі містив якийсь неймовірний шматочок історії. Тут знаходяться сотні і тисячі цікавих, незвичних, старовинних, автентичних і природніх екземплярів. Вони насправді вражають, тут не має чіткого розміщення, здається все і всюди, але в цьому і родзинка, адже тут кожний знайде щось цікаве для себе.









    Після відвідування музею, екскурсія, яку проводив пан Сергій завела нас в зелені лабіринти екзотичного приватного ботанічного саду. Тут годинами можна описувати різноманіття кольорів, відтінків, ароматів і форм рослин, дерев, кущів та квітів, які можна тут побачити. Та все ж не можливо це все передати словами, навіть знімки не допоможуть осягнути всю красу. І аж ніяк не віриться що це все створили і підтримують всього лише дві людини. Ми потрапили в сад під кінець цвітіння півоній, яких тут декілька сотень видів, крім того троянди та деякі інші рослини саме розквітли. Сад створений так щоб дивувати своїми барвами з початку весни і до пізньої осені. А найкращий вигляд на нього відкривається з спеціально побудованого оглядового майданчика.










    

    Останньою, але не менш цікавою локацією нашого перебування на Уманщині став відомий Буцький каньйон. Тут скелясті береги річки Гірський Тікич створили унікальний ландшафт, який щорічно приваблює тисячі туристів своєю вражаючою красою. Знаходиться каньйон на території смт Буки, а бере свій початок від водоспаду Вир, неподалік якого знаходяться залишки водяного млина 19 століття. Монументальні скелі ущелини підіймаються в гору на 30 метрів та простягаються близько на 80 метрів у ширину і 2500 метрів у довжину. Сірі граніти що утворюють Буцький каньйон сформувалися ще біля двох мільярдів років тому.

   Буцький каньйон чудове місце для відпочинку: неймовірної краси природа, вражаючі панорами скель, чиста прохолодна вода. На березі тут можна розмістити намет, поплавати на човні по річці, зайнятися скелелазінням чи просто насолоджуватися навколишньою красою. Ми прогулялися гранітними берегами Буцького каньйону, послухали цікаві розповіді екскурсовода та помилувалися місцевими краєвидами. Під час нашої мандрівки, десь по центру ущелини ми побачили руїни першої сільської ГЕС в Україні. Побудована ще в 1929 році вона має статус пам'ятки архітектури. Я приємно здивована знаменитим Буцьким каньйоном, адже фото не передають оточуючої краси і величі природи, не дивно що ця територія так приглянулася туристам.









   Ось і закінчилася наша 5D - подорож Уманщиною, це була справді незабутня поїздка під час якої ми сприймали навколишній світ у всій його повноті. Яскраві фарби, свіжі аромати, смачні страви, звуки природи і кольори веселки, дотики і відчуття. Цей день залишив по собі десятки фото і незабутні враження, а ще велике бажання ще неодмінно не раз завітати у цей край. А я сподіваюся що згодом продовжимо дослідження маршрутів кластеру "Шляхами Трипільської Праматері" які приведуть нас в нові цікаві місця.



Пригоди надихають...