На невеликому клаптику землі, що височіє над річкою Стрипа, колись побудували могутню твердиню. ЇЇ основним і на той час єдинним завданням була оборона міста і основного замку, який здіймався над будинками містян. Це були важкі і суворі часи, коли напади завойовників були звичним ділом, а могутність і багатство ставали запорукою, якщо вже не миру то хоча б безпеки.
Залишки камяної фортеці в селі Підзамочку Бучацького району що на Тернопільщині , при бажанні з легкістю перенесуть нас на початок XVII століття, а саме у 1600 рік. Уявіть собі: східні кордони Речі Посполитої, непомірні загарбницькі амбіції найближчих сусідів Російської та Османської імперій і старовинне місто що належить польським шляхтичам Бучацьким-Творовським гербу Пилява. Захист Бучача та навколишніх сіл від загарбників в той час був непростою справою, яка повністю лягала на плечі вельмож. Тодішній власник Ян Бучацький-Творовський для підсилення оборони своїх земель і на допомогу основному Бучацькому замку, на високому, стрімкому березі річки Стрипа закладає нову могутню фортецю. Побудовану за останнім словом фортифікаційної науки з місцевого темно-червоного пісковика.
Після смерті Яна Бучацького-Творовського його сестра Катерина виходить заміж за Анжея Потоцького, і замок переходить у володіння могутнього роду Потоцьких. Далі власником фортеці стає Стефан Потоцький, а після його смерті в 1631 році, замок отримує донька молдавського господаря Марія Могилянка.
В ті буремні часи замок, як і більшість оборонних споруд часто піддавався нападам. В 1648 році його штурмувала козацька армія, у 1665-1667 марно намагалися здобути татари. І лише в 1676 році фортецю зруйнували турки. Після цього замок більше ніколи не використовували у захисті від ворогів, його частково переобладнують під житло. До 1780 року він належав родині Потоцьких.
З приходом австрійської влади в1772 році фортецю залишили на призволяще і вона почала занепадати. В XIX столітті в замку вже працювала папірня, а стіни колись могутньої твердині розбирали на будівельний матеріал.
Підзамочківський замок у плані наближений до п'ятикутника, що різко звужується на півночі, дві найкоротші сторони: північна і південна, були найбільш важливими оборонними вузлами. Замкові стіни будувались вже по нових тодішніх технологіях порівняно невисокими (4-6 м), з товщиною трохи більше метра. У короткому лівому куті муру розміщалися двохповерхові житлові приміщення, можливо це був палац, який знаходився між двома п'ятикутними вежами. Від самого замку зараз залишилися оборонні мури, висотою до трьох метрів,вежі, руїни палацу, земельного валу. Найкраще зберігся арковий в'їзд з гербом засновників фортеці і таблицею на якій можна побачити надпис латиною про історію заснування та будівництва замку. Ворота і досі охороняють дві п'ятикутні вежі, які непогано збереглись.
Зараз замок потрохи відновлюють і консервують, в'їздну браму прикрашають ворота, а територія навколо доглянута і почищена. Якщо підійти до краю схилу на якому побудована фортеця можна побачити річку Стрипу . Тут відкриваються неймовірні краєвиди, від яких перехоплює подих. А якщо уважно придивитись, то можна побачити залишки бастіону заросших травою і кущами.
Моє знайомство з цією величною твердинею відбулося ще в 2015 році, це був перший рік моїх подорожей Тернопіллям. І я з нетерпінням чекала на кожну пригоду. а коли дізналася що 4 жовтня в Підзамочку відбудеться Свято Старого замку вирішила неодмінно там побувати. І досі памятаю як їхала в рейсовому автобусі, вони часто ходять до Бучача, і попросила водія стати, бо їду на фестиваль, а уявлення немаю де замок знаходиться. Але завдяки підказкам і на святі побувала і з захопленням спостерігала навколишню красу і в прямому сенсі торкнулася історії.
А з того часу подорожую Тернопіллям, яке мене й досі дивує і надихає.
Залишки камяної фортеці в селі Підзамочку Бучацького району що на Тернопільщині , при бажанні з легкістю перенесуть нас на початок XVII століття, а саме у 1600 рік. Уявіть собі: східні кордони Речі Посполитої, непомірні загарбницькі амбіції найближчих сусідів Російської та Османської імперій і старовинне місто що належить польським шляхтичам Бучацьким-Творовським гербу Пилява. Захист Бучача та навколишніх сіл від загарбників в той час був непростою справою, яка повністю лягала на плечі вельмож. Тодішній власник Ян Бучацький-Творовський для підсилення оборони своїх земель і на допомогу основному Бучацькому замку, на високому, стрімкому березі річки Стрипа закладає нову могутню фортецю. Побудовану за останнім словом фортифікаційної науки з місцевого темно-червоного пісковика.
Після смерті Яна Бучацького-Творовського його сестра Катерина виходить заміж за Анжея Потоцького, і замок переходить у володіння могутнього роду Потоцьких. Далі власником фортеці стає Стефан Потоцький, а після його смерті в 1631 році, замок отримує донька молдавського господаря Марія Могилянка.
В ті буремні часи замок, як і більшість оборонних споруд часто піддавався нападам. В 1648 році його штурмувала козацька армія, у 1665-1667 марно намагалися здобути татари. І лише в 1676 році фортецю зруйнували турки. Після цього замок більше ніколи не використовували у захисті від ворогів, його частково переобладнують під житло. До 1780 року він належав родині Потоцьких.
З приходом австрійської влади в1772 році фортецю залишили на призволяще і вона почала занепадати. В XIX столітті в замку вже працювала папірня, а стіни колись могутньої твердині розбирали на будівельний матеріал.
Підзамочківський замок у плані наближений до п'ятикутника, що різко звужується на півночі, дві найкоротші сторони: північна і південна, були найбільш важливими оборонними вузлами. Замкові стіни будувались вже по нових тодішніх технологіях порівняно невисокими (4-6 м), з товщиною трохи більше метра. У короткому лівому куті муру розміщалися двохповерхові житлові приміщення, можливо це був палац, який знаходився між двома п'ятикутними вежами. Від самого замку зараз залишилися оборонні мури, висотою до трьох метрів,вежі, руїни палацу, земельного валу. Найкраще зберігся арковий в'їзд з гербом засновників фортеці і таблицею на якій можна побачити надпис латиною про історію заснування та будівництва замку. Ворота і досі охороняють дві п'ятикутні вежі, які непогано збереглись.
Немає коментарів:
Дописати коментар