В гостях у Маланки 2019 (села Устя і Горошова)

 У Щедрий вечір, чарівний і містичний, а саме 13 січня на Маланки українські села, міста та містечка перетворюються на ілюстрацію напівзабутої казки з дитинства. На вулицях з'являються дивні, інколи трішки страшні, а в більшості веселі і кумедні персонажі : високі, статні дівчата в квітчастих хустинах, з широкими плечима та грубим голосом (перевдягнуті молоді хлопці) - Маланки, яскраво одягнуті циганки, грайливі кізочки, дуже проворні дідусі і бабусі, браві солдати, підступні чорти та інша нечисть. Це все частина давніх традицій і обрядів, які зараз відновлюються і в деякій мірі осучаснюються.

 
Тернопілля це край де здійснюються мрії, ну принаймні мої, де зимового вечора в розпалі Різдвяних свят потрапляєш на справжній карнавал, феєричне дійство. На якому кожний бажаючий може стати ким завгодно, де саме повітря дзвенить від сміху і щастя. В Борщівському районі є надзвичайні села - Устя і Горошова, в які мені вдалося завітати недільного вечора 13 січня  на фестивалі Маланки. Що тут вже традиційно щорічно проходять, продовжуючи та зберігаючи народні звичаї.

   Вечір святкування Маланки починається з 17:00 години в селі Устя. Воно і по часі, і по дорозі перше зустрічає гостей які приїзджають з усіх куточків Тернопільщини та України щоб стати частинкою захоплюючого і яскравого дійства. Де під масками і костюмами ховаються не справжні актори, а звичайні сільські жителі, які на один вечір перетворюються у фольклорних персонажів. Проте на свято не так то й просто потрапити, потрібно перетнути справжні кордони - пункти пропуску, за якими вже чути музику і гамір фестивалю. Щоб підняли шлагбаун чудернацькі прикордонники потрібно розповісти куди їдеш, вислухати святкове привітання та обовязково сплатити мито. І ось ти вже на першому святі.

    Село Устя по маштабам фестивалю менше за Горошову, тут можна так сказати, початковий етап святкування. Вони перші зустрічають всіх гостей прикрашеною ялинкою, урочистим концертом, різноманітними смаколиками, цікавими виступами та гарними колядками. Всіх бажаючих тут прокатають на яскравому "Експресі з поля", нагодують гарячою рибною ушкою, рибку для якої місцеві рибалки наловили у річці Дністер, яка тут неподалік протікає. Та запалять гарним настроєм, і не забудьте зробити фото на память з одноіменним жовто-блакитним літаком, який неподалік приземлився.

  Проте, це не кінцевий пункт нашого призначення, тому ми вирушаємо далі. Ще два неймовіних та веселих пункти пропуску вже на підїзді до Горошової і ми потрапляємо на знаменитий карнавал Маланки. Який розпочинається о 19:00 та триває до пізньої ночі. Я вже давно мріяла тут побувати, кожний раз з цікавістю слухала розповіді і розглядала фотографії, і ось нарешті я на місці. Перше що мене здивувало це кількість одягнутих у різноманітні костюми людей, тут козаки злегкістю спілкувались з султанами, а ангели спокійно ходили по сусідству з чортами та іншою нечистю, цигани і циганочки гарно позували для фото. Навіть смерть з косою викликала лише посмішку. А саме головне Маланка, їх в цьому році обрали дві, одну і я зловила для фото. Кожна з них мала свою свиту і була відповідно вбрана - справжні красуні, чи то красені.

  На сцені, яка виглядала наче світлиця у старій хаті, спершу звучали різноманітні привітання та відбувалися нагородження, а потім здійнялась коляда, яка вже гарна і мелодійна вона була. Час від часу на сцені можна було з цікавістю спостерігати виступи різних виконавців і колективів, які ставили вистави або колядували і щедрували на радість людям.

   А так як це був справжній карнавал то не обійшлося без різноманітних пересувних кострукцій, яких тільки я нарахувала більше 8 штук. І хоча вони були виготовлені не професіоналами, проте враження справляли дуже сильне. Серед них був і літак "Мрія", і циганська кибитка, і кухарська пічка, крилатий кінь з колесницею, навіть дві свинки, одна з яких була у вигляді скарбнички, а інша представляла на мою думку пекельного кабанчика, з поглядом від якого бігли мурашки по шкірі. Кожна така конструкція мала свій екіпаж, відповідно одягнений: цигани, ангели, сдюардеси, кухарі та багато інших.

   Смачні аромати, та веселий вогонь під казанами приваблювали голодних гостей свята до місцевих господинь, які залюбки годували всіх бажаючих домашніми пиріжечками (і я спробувала, були дуже смачні), гарячею картопелькою, рибною ушечкою і соковитими шашликами, а які в них огірочки хрумкі були словами не передати та ще й з канапкою з салом і часничком. Ціни на фестивалі були доречі досить привабливі, кожен міг знайти смаколик до вподоби. Вміють гостей на Маланки приймати в Горошовій.

   Наші традиції і звичаї це щось неймовірне та незабутнє, вони настільки прості, близькі і щирі, що з легкістю западають в душу. Про них хочеться розповідати, вони обєднують та надихають. Я впевнена що ще не одноразово приїду в гості до Маланки в Устя і Горошову. І сподіваюсь що з кожним роком буде все більше конструкцій та гостей. Єдиним мінусом на мою думку є лише пізній час проведення свята, адже і кольори не роздивишся і фото гарного не завжди зробиш.

Пригоди чекають...