Кривий Ріг - залізне серце України (мандрівка: частина 2)

  Україна прекрасна і різнобарвна, вона неймовірна, яскрава та вражаюча. Кожний її куточок по своєму унікальний, кожний має своїх поціновувачів і прихильників. Кожний ховає свої секрети, має цікаві родзинки відкриваючи їх тільки обраним, тим хто наважиться шукати, подорожуючи її безкрайніми просторами, вивчаючи природу і міста, людей та незвичні об'єкти. Немов тендітна троянда, викувана з заліза вмілими руками майстра, сталева з середини і неймовірна ззовні - така цікава і незвична краса Кривого Рогу.

 
 Кривий Ріг потужне промислове місто у якому активно розвивається індустріальний туризм. Для мене це перше знайомство з таким цікавим напрямком подорожей. Протягом двох днів з 13 по 14 вересня 2019 року я вивчала туристичні принади найдовшого міста України у прес-інформаційному турі,  що пройшов в межах заходів до фестивалю "INDUSTRIAL FEST" на запрошення КП "Інститут розвитку міста Кривого Рогу". Літвінчук Анна (фахівець з туристичного обслуговування) та  екскурсовод Остапчук Ірина стали справжніми провідниками у світ промисловості та природи цього дивовижного краю. У перший день подорожі ми вивчали теорію на туристичному форумі, милувались природою у ландшафтному заказнику "Балка Північна Червона", захоплювались краєвидами зони зрушення шахти "Гвардійська", робили фото на пам'ять біля затопленого гранітного кар'єру та зустрічали захід сонця на Бурщицькому відвалі. Прочитати як починалась мандрівка містом можна перейшовши за посиланням : Кривий Ріг - залізне серце України (мандрівка: частина 1).

  Другий день індустріальних пригод в Кривому Розі розпочався з переїзду до кар'єру  ПАТ "Південний ГЗК". На оглядовий майданчик кар'єру можна потрапити лише в складі туристичної групи, тож про це варто подбати заздалегідь. Краєвиди просто вражають, а маштаби створені руками гірників заворожують своїми розмірами. Адже площа кар'єра дорівнює майже двом таким країнам, як Монако, а глибина складає більше 400 метрів. Саме з видобутку залізної руди і починається таємниче (для не посвячених) виготовлення сталі. Незвична серпантинова дорога по всьому периметру кар'єру, відзначає горизонти, їх на Південному ГЗК налічується 28 штук, 19 з яких робочі. По всій території великого "кратера" працює різноманітна гірнича техніка, яка з висоти здається іграшковою. А насправді, лише колесо самоскида-БІЛАЗа, який піднімає 130 тонн породи, має висоту 3 м. Вся робота на кар'єрі злагожена і відточена, саме тут можна поспостерігати за всім процесом видобутку та перевезення залізної руди, а двічі на місяць щасливчики можуть стати свідками масових вибухів.

  Нещодавно вони були однією з ланок в великому процесі видобутку залізної руди, а зараз надійні помічники криворіжських гірників стали експонатами музею просто неба. Машини і механізми виставки доступні для вільного вивчення та є незвичним фоном для фотозгадки. Скансен гірничої техніки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вражає розмірами експонатів. Побачити на власні очі 55 тонний Думпкар, залізти на малюка Белазіка вантажопідйомністю 42 тонни, оглянути вагони і вивчити незвичні механізми, а може вирахувати вмістимість ковша крокуючого екскаватора кількістю людей що може в ньому поміститись (розповідають що 50 студентів то нормальна робоча норма ковша). Скансен гірничої техніки допомагає трішки більше осягнути маштаби видобутку залізної руди, він привідкриває вікно у таємниці механізмів і процесів сталевої індустрії.

 

  Зануритися в таємничий покритий паром світ стимпанку, відчути себе героєм фантастичного фільму чи стати учасником виробничого процесу -  в Кривому Розі можна все. Потрапити на екскурсію на коксохімічне виробництво ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не такий легкий процес, проте неймовірно цікавий. Кожний етап має свої особливості та родзинки, наповнений новою інформацією він вражає. Спершу потрібно вдягнути захисний одяг, звичайний робочий костюм працівника заводу який влючає : спеціальне взуття, куртку, штани, каску, рукавички, окуляри та захисну маску. Поки звикаємо до незвичної форми можна відвідати надзвичайно інформативну екскурсію в музеї АрселорМіттал. Створений ще в 1984 році він вражає кількістю експонатів які розповідають історію не лише підприємства, а й цілого регіону. В трьох залах більше п'яти тисяч  екземплярів і об'єктів що відносяться до минулого і сучасності Кривого Рогу. Найбільше мене вразив макет "Криворіжсталі" в виробничому залі, який показує маштаби комбінату, це грандіозно. Після ознайомчої інструкції по техніці безпеки вирушаємо до підприємства.

Коксохімічне виробництво ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є найбільшим виробником коксу в Україні та Східній Європі. На виробництві ведеться переробка вугілля і подальше отримання з них коксу, коксового газу та хімічних продуктів коксування. До речі, кокс - це вид твердого палива, яке одержують нагріванням кам'яного вугілля до високих температур, без доступу повітря. Його використовують як бездимне паливо в металургії, при виплавці чавуну, слугує також відновником залізної руди. Після проходження пункту пропуску потрапляємо в світ незвичних будівель і механізмів, нас зустрічають місцеві інженери, які і проведуть нас цим загадковим світом. Футуристичні краєвиди захоплюють, в мене постійно таке враження наче я потрапила за лаштунки зйомок одного з фантастичних фільмів. Навколо незвичні запахи і процеси, все оповите паром, адже гаряче вугілля остигає під охолоджуючою силою води, навіть хлопці з нашої групи спробували себе в ролі працівників. На заводі все досить безпечно, головне дотримуватись правил техніки безпеки і уважно слухати супроводжуючих. А на пам'ять, замість сувеніру можна собі знайти шматочок пористого коксу.

  Після неймовірних прогод на виробництві в стилі стимпанк мрієш лише про гарячу їжу та відпочинок. Обід на нас чекав вже в добре відмому готелі "Дружба", що гостинно нас приймав в ресторані і номерах. На разі нам накрили на зеленій терасі закладу, що після промислових маштабів діє освіжаючо. Дуже цікава подача борщику - в гарно випеченому хлібі, на смак настільки ж смачно, як і на вигляд, на друге картопелька з ковбасками. Схожу подачу першої страви я бачила в нас в Тернополі в "Старому млині" та Івано-Франківську на фестивалі. Після смачного обіду нас чекає підйом на 9 поверх і вихід на дах готелю. Виявляється що, крім того що з даху відкривається неймовірна панорама на місто, місцеві "Ейфелові вежі" - копри шахт та промислові краєвиди. Тут ще й цікавий арт-простір: проводять вечори джазу на даху, є столики де під мільонами зірок можна організувати романтичну вечерю, або просто насолоджуватись красою навколишнього світу.

  Фестиваль "INDUSTRIAL FEST" вже втретє проходить в Кривому Розі, цього разу і мені вдалося побувати на святі індустріальної культури. 14 вересня в парку "Шахтарський" на гостей і жителів міста чекало безліч розваг, різноманітних локацій та яскравих фотозон. Фестиваль відкритий для всіх, він як і саме місто складався з багатьох кварталів, кожний з яких мав свою специфіку і свої цікавинки. І хоча,  на жаль, я пробула на святі зовсім не довго, проте мала змогу дослідити всі квартали фестивалю. "Індустріальний квартал" представляв виставку гірничо-видобувної техніки, яка так подобалась дітям, фотовиставку "Steel people", локації промислових підприємств міста, тут і знайомі кольора ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" приваблювали погляд, а фотозони нікого не залишали байдужим. В "Науковому кварталі" можна було дізнатися про різноманіття промислових професій Криворіжжя та стати учасником неймовірних майстер-класів. "Арт-квартал" зачаровував виставками робіт місцевих художників та фотомитців. А "Дитячий квартал" переносив назад у безтурботне дитинство, тут постійно було гамірно і в повітря здіймався дитячий сміх, особливо мені сподабалась локація "Моя професія - поліцейський", де наймолодших навчали правил дорожнього руху. З "Кварталу майстрів" я ледь вирвалась, адже тут було стільки фантастичних і незвичайних робіт з каменю, металу та інших матеріалів, що очі розбігались. Мій улюблений "Туристичний квартал" розповідав безліч цікавих історій про місто, тут можна було і на віртуальну екскурсію потрапити і з музеями та туристичними агенціями познайомитися. Смачні аромати ще з далеку вказували на місце знаходження "Фуд-кварталу", тут до речі можна було скуштувати місцеве крафтове пиво "Суха балка". А тим часом на сцені проходили виступи запрошених колективів, які створювали всім присутнім драйвовий настрій. На фестиваль також завітали колоритні гості на байках, які теж стали незвичайною фотозоною.

   Кривий Ріг вразив мене своєю гостинністю, надзвичайними краєвидами та індустріальними локаціями. Це гарний приклад коли завдяки ініціативним та активним людям місто з промислового центру, перетворюється на туристично-індустріальну родзинку України. Двох днів насправді дуже мало щоб вивчити цей новий для мене та й для багатьох людей вид подорожей, тому впевнена що хоча це моя перша пригода в Кривому Розі, проте точно не остання. Я дуже вдячна всім організаторам за таку драйвову мандрівку, яку з впевненістю можна порадити друзям і знайомим. Отже, в найдовше місто України найкраще подорожувати потягом, через Тернопіль проходить рейс Львів - Запоріжжя, який за 16 годин доставить Вас в Кривий Ріг. Поїздка досить комфортна, ніч в потязі і з ранку Ви готові до пригод. На рахунок екскурсій варто звертатися заздалегідь в КП "Інститут розвитку міста Кривого Рогу" тут і маршрут допоможуть скласти і на екскурсію записатися. 
Кривий Ріг - місто довжиною в життя. 

Пригоди чекають...