Підгорянський монастир-фортеця

  Тернопілля, край неймовірних просторів, давньої звитяжної історії та глибокої духовності. Духовності, що перенесла століття розквіту та занепаду, руйнувань та відновлень, що несла в собі силу людської віри і страждала від її жорстокості. Ще з княжих часів на території Тернопільської області будувались монастирі і храми, спершу дерев'яні, а пізніше кам'яні з високими оборонними мурами та товстими стінами. З плином років вони змінювались, руйнувались, перебудовувались, та деякі зуміли і до сьогодні зберегти дух тих давніх епох.

  
Поблизу села Підгора Теребовлянського району Тернопільської області, за 3 км на південь від Теребовлі на високому березі річки Серет знаходиться Підгорянський Святоспаський василіянський монастир. Проте, це не звичайний монастир, а скоріше давня обитель-фортеця обнесена оборонними мурами, що стала  пам'яткою архітектури національного значення. За переказами Підгорянський, або як його ще називають Теребовлянський монастир заснований ще в XII ст за часів князя Василька. Перший монастир - дерев'яний, побудований на погорбі, ймовірно був обнесений частоколом і мав оборонний вал. Та простояв він не довго, обитель зруйнували монголо-татари в один із набігів.

Перша письмова згадка про Підгорянський монастир з'явилася лише в 1650 році. А у грамоті польського короля Яна-Казимира від 1663 року монастир названо "старовинним", що свідчить про його давню історію. В XVII ст монастир збільшив свою площу, його територію обнесли кам'яними мурами (висотою стін 5-6 м) у вигляді трапеції, з довжиною західної стіни 144 м, східної і північної - 85 м, а південної -75 м. По кутах знаходилися 4 круглі оборонні башти і надбрамна вежа, кутові башти були двоярусними, висотою 6-7 м з бійницями.

На сьогодні можна побачити східну вежу з циліндричною стелею, яка збереглась найкраще та надбрамну вежу, яку звели в 1716 році при ігумені Діонісії Александрійському, про що свідчить надпис в обрамлені вікна на західній стіні. Надбрамна вежа - прямокутна у плані, мала три яруси та в'їздну браму у формі арки. Західну башту з часом перетворили на дзвіницю. На території монастиря розміщалися : тридільна церква Різдва Івана Хрестителя, монастирська будівля з кухнею, трапезною і чернечими келіями на першому поверсі та просторими залами на другому. Ймовірно північно-східна вежа слугувала монахам за астрономічну обсерваторію, а в підденній стіні були невеличкі ворота, що вели в напрямку річки Серет.

  Гарно збережена і відреставрована монастирська церква Різдва Івана Хрестителя, побудована з червоного теребовлянського пісковика, тридільна в плані (розмірами 24 м на 14 м) вона зберегла у своїй архітектурі класичні аркадні склепіння, елементи пізньої готики і ренесансу. Під дахом храму збереглися вузькі бійниці, що свідчить про оборонний характер церкви. А віконця на вежі у вигляді серця додають будівлі певної романтичності і легкості. Згідно досліджень Б.Януша храм ймовірно побудований в  XVI ст.

    У XVIII ст Підгорянський монастир став важливим духовним і просвітницьким центром для монахів. В цей час в обителі проживало 19 ченців, тоді як в в інших зазвичай від 2 до 5. Монастир був відомий завляки іконі Теребовлянської Матері Божої. У 1673 році турки взяли в облогу Теребовлю. Містяни щиро молилися перед іконою Матері Божої , яку з собою принесли ченці-василіани з Підгорянського монастиря. Нападники намагалися підірвати мури замку, проте порох зірвався не завдавши їм ніякої шкоди, перекази розповідають, що турки бачили Діву в білих шатах яка відвертала кулі. Щоб зберегти чудодійну ікону її перенесли до собору святого Юра у Львові, де вона зберігається і до нині, а копія знаходиться в місцевій церкві.

 

За вказівкою австрійської влади 1січня 1789 року Підгорянський монастир припинив свою діяльність. Монахів перевели до інших монастирів, будівлі придбав за 704 гульдени граф Дідушицький, книги передали Львівському університетові та Бучацькому монастиреві, церква стала парафіяльною, головний церковний престіл дістався Янівському костелу, іконостас - церкві святого Михаїла с.Могильниця, розкішний 12-раменний свічник перейшов до Теребовлянської синагоги, менший дзвін попрямував до Теребовлі, а великий - у Зарваницю. На початку 20 ст. церкву відновили, а дах покрили бляхою. Під час Першої світової війни оборонні стіни і будівлі монастиря зазнали значних пошкоджень, частину мурів підірвали, мародери розікрали майно церкви, здерали бляху з даху, а стіни розбирали. Ще одна реставрація в 1926 році відбулася завдяки воєводському консерватору. У радянські часи оборонні мури продовжили розбирати, з каміння мостили дороги, пізніше на території розмістилася військова частина, а монастир перетворили на склад. В наш час церкву відреставрували, в ній проводять богослужіння, на території також збереглися дві наріжні башти, надбрамна вежа, старовинний хрест, частково оборонні мури та монастистирська будівля.

Підгорянський монастир - це місце з давньою історією та захоплюючими краєвидами, місце великої духовної сили, що пройшла крізь століття. Чисте повітря, безмежні простори і старовинна архітектура, тут здається що час сповільнює свій хід. Все частіше монастир відвідують туристичні групи і паломники, є промаркований веломаршрут. Монастир-фортеця неподалік Теребовлі - точка на карті куди варто завітати подорожуючи Тернопіллям.

  Пригоди чекають...