Івано-Франківськ - мандрівка містом

  Україна надзвичайно різноманітна, яскрава та вражаюча, вона, наче різнобарвне полотно зіткане з гір, рівнин, озер, рік, печер та водоспадів, усіяне чепурними селами і привітними містами. Кожне її місто унікальне, неповторне, наповнене історією, овіяне легендами, зберігає пам'ять про людей та відгомін подій. На Прикарпатті, у міжріччі двох Бистриць (Надвірнянської та Солотвинської) розгорнулося чарівне та мальовниче місто Івано-Франківськ. Місто, яке потрібно не лише побачити, а й зрозуміти, відчути, занурившись в його атмосферу, прогулятись затишними вуличками, поласувати місцевими смаколиками, сфотографуватись з безліччю кованих скульптур та піднятись на ценральну ратушу.

  
Одне з найбільших міст Галичини, назване на честь Івана Франка, за свою історію тричі змінювало назву. Все почалося майже чотири століття тому, коли на місті двох давніх сіл Заболоття (1437) та Княгинина (1449), на землі яку викупив великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький, будується могутня фортеця. Завдяки його сину Анджею на цій території всього за 5 місяців, з'являється фортифікаційна споруда створена за останнім словом науки та постає місто обнесене валами і муром, якому судилося стати торговим, ремісничим і культурним центром Прикарпаття. В 1662 році місто Станіславів, назване на честь сина  Анджея Потоцького - Станіслава (за іншими даними батька), отримує магдебурське право, цей рік і вважають датою заснування міста.

   В роки австрійської влади з 1772 до 1918 року Станіславів перейменовують на Станіслав. Цей період ознаменувався розвитком промисловості і економіки, будівництвом залізничної дороги. Але в той же час за австійського панування, після банкрутства власників міста Потоцьких в 1801 році  зносять мури фортеці, засипають рови, в ратуші відкривають магазин та створюють склад - історична цінність будівель поступається економічній.

   За радянської влади, на 300 річчя міста в 1962 році Станіславів отримує назву на честь видатного письменника і громадського діяча Івана Франка, який неодноразово бував в місті, мав тут добрих друзів, писав і читав свої твори, та мало не оселився. Сучасне місто Івано-Франківськ поєднує в собі комфорт та розвиток сьогодення разом з шармом минулих історичних епох, що проглядають у фасадах старих будинків, обрисах церков і костелів, стінах бастіону.

   Мені подобаються компактні, затишні міста, які можна оглянути прогулюючись чепурними вулицями і алеями. Одним з таких міст є Івано-Франківськ, цього разу завдяки гарній компанії і цікавим історіям екскурсовода Таня Воскобойнікова я відкрила для себе це місто по-новому. Отож, запрошую до пригоди в місті довготривалих світлофорів і кованих скульптур. Нашу мандрівку розпочнемо від пам'ятника Івану Франку, в місті багато назв пов'язано з цією видатною особистістю, навіть театр, що знаходить поруч теж імені Франка. За пам'ятником розмістився готель Надія, з комфортними номерами та трьохзірковим сервісом за досить адекватні гроші, до нього ми повернемося пізніше (відпочинок в подорожі не менш важливий за нові враження).

  Спершу на нас чекає перша в Україні пішохідна вулиця, яку місцеві називають "Стометрівкою", як не парадоксально але насправді її довжина складає майже півкілометра. Це улюблене місце прогулянки місцевих жителів та численних туристів, вона оточена цікавими будинками, кожний другий з яких є пам'яткою історії і архітектури. Тут безліч магазинчиків і кавярень, затишних лавочок, металевих скульптур, саме тут виставляють свої роботи місцеві художники і грають вуличні музиканти. Якщо бути уважним то можна помітити автентичні двері, які тут не лише оберігають, а й реставрують завдяки місцевій організації "Франківськ який треба берегти".

   Старовинних будинків з цікавою ліпниною, прикрашених скульптурами чи з автентичним дахом у Франківську багато, і за кожною такою будівлею ховається не менш вражаюча історія чи легенда. А якщо не забувати дивитись під ноги можна помітити люки з гербом міста і датою заснування.

   Кованих, металевих скульптур у місті багато, і з кожним роком колекція поповнюється, вони вже стали своєрідною візитівкою міста. Більшість з них з'явилися як подарунок місту у рамках проведення Міжнародного фестивалю ковальського мистецтва "Свято ковалів", який вже багато років поспіль проходить у Франківську. Однієї весни і мені вдалося завітати на цей фестиваль, він залишив по собі дуже приємні спогади і бажання ще не раз потрапити на це яскраве дійство.

  Особливе місце в Івано-Франківську посідають храми та костели, вони різні, дуже вишукані і справляють незабутні враження, кожний розповідає свою історію. Три найстаріших сакральних споруди міста знаходяться майже поруч. Кафедральний собор Покрови пресвятої Богородиці - діючий православний храм, побудований вірменами ще у 18 ст. у бароковому стилі на честь чудотворного образу Божої Матері, зараз в церкві залишилася лише копія ікони. Ренесансний Костел Непорочного зачаття Діви Марії 17 ст., якого історія залишила без хрестів на шпилях, колись був родинною усипальницею Потоцьких, а зараз - це музей мистецтв Прикарпаття. Кафедральний собор Святого Воскресіння УГКЦ побудований у 18 ст. отцями-єзуїтами на місці згорілої під час нападу турків церкви і нині діє. Розповідають, що коли почали копати фундамент під храм, знайшли скарб, половину з якого пішло на будівництво.

   З самого початку Станіславів будувався як фортеця, місто що зі всіх сторін обнесене оборонними мурами. Його побудували, як шестикутник з бастіонами на кутах, а пізніше перебудували у восьмикутник, який називали "дерево життя". З усіх фортечних бастіонів зберігся один, його відновили і перетворили у фортечну галерею "Бастіон". Тут можна побачити старий мур вцілілого бастіону і каземати, сховані під склом. В самій галереї знаходяться крамнички, майстерні, ресторан, кав'ярня, виставкова зала, тут постійно проходять різноманітні виставки, презентації і майстер-класи.

  А гуляючи по території ТЦ "Галерея-Н" можна натрапити на Галицьку браму, яка більше схожа на таємничий старовинний портал, а зі скляної таблички поруч дізнатися її історію.

  Під час гарної прогулянки інколи так хочеться солодкого десерту з какао чи кавою. Тістечка, торти і вишукані макаронси можна знайти у мережі магазинів  Делікатес / Магазин домашніх делікатесів / Івано-Франківськ, мені сподобались їхні яскраві смаколики.

  Попереду нас чекає знаменита міська ратуша на площі Ринок, побудована у стилі конструктивізму, це єдина світська споруда в Україні, яка має позолочений купол. Висота ратуші  49,50 метрів, вона четверта ратуша по рахунку у Франківську, зведена в 1935 році у вигляді польського військового ордена. В ратуші діє Івано-Франківський краєзнавчий музей, проте зараз нас більше цікавить оглядова галерея на горі. Піднявшись 166 сходинками до самого верху, потрапляєш в світ краси і простору, місто як на долоні, аж подих перехоплює від навколишньої краси, це неймовірне видовище - панорама Франківська.

  Яскравий і насичений день підбігає до кінця і час піти на вечерю. Після прогулянки таким багатим на історію містом хочеться чогось такого ж затишного і гостинного. Ми завітали у неймовірно амосферний заклад Сімейна ресторація Мулярових, така собі суміш міської квартири минулого століття з захоплюючим музеєм. Весь час здається що ти просто зайшов в гості до друзів і потрапив у таке близьке минуле : колекція тарілочок, бамбетлі, кахлеві грубки, шафи і столи, кожна дрібничка тут розповідає свою історію. Та й страви не прості, приготовлені за давніми рецептами, приправлені життєвими розповідями. Це місце, яке варто відвідати, щоб відчути атмосферу Галичини, зробити гарні фото та посмакувати місцевими стравами.

   Це була не просто мандрівка Івано-Франківськом, скоріше захоплива пригода, яка залишила по собі яскраві враження. Для мене місто постало зовсім з іншої сторони, воно зачарувало, трохи здивувало і однозначно підкорило мене. Ми приїхали на запрошення Ulyana Basarab, начальника відділу міжнародних зв'язків, туризму та пропорції міста Івано-Франківськ, дякую, за таку насичену і цікаву подорож. Нас гостинно прийняв NADIYA Hotel, це не просто готель, а цілий комплекс споруд і послуг, докладніше про нього в наступній розповіді. А Турфірма "Надія" подбала за всі дрібниці подорожі, приємно мати справу зі справжніми професіоналами своєї справи. Попереду на нас ще чекали стародавні гори і незвичайні майстер-класи, але про це напишу згодом.

  Пригоди тривають...