неділя, 14 березня 2021 р.

Дрогобич – прогулянка містом (частина 1)

   Старовинні міста України вражають своєю архітектурою, історією, атмосферою, цікавими та неповторними родзинками, які у кожного інші. Вони все більше викликають інтерес мандрівників та приваблюють дослідників і поціновувачів. Цього разу ми помандруємо в передгір’я Карпат, де біля соляного джерела близько тисячі років тому виникло поселення. Як розповідає одна із легенд, місцеві називали його Бич, росло б собі містечко далі, та одного разу загарбники-кочівники зруйнували його. Тоді вцілілі жителі, перебрались на нове місце і заснували поселення Другий Бич, яке за багато століть розквіту і занепаду перетворилось у сучасне місто Дрогобич.


       На передодні весни 2021 року екскурсоводи і представники туристичної галузі Тернопільщини, серед яких була і я вирушили у виїзний навчально-практичний семінар «Земля Дрогобицька» організований Туристично-Інформаційним центром міста Тернополя. Під час нашої екскурсії містом ми познайомились з його інфраструктурою, побували на найстарішому підприємстві – Дрогобицькому солевиварювальному заводі, завітали до найдревніших храмів міста, прогулялись центром, піднялись по сходинках на ратушу, відвідали Туристично-інформаційний центр та посмакували медовими напоями в ТзОВ «Українські медовари». А ще подивились захоплюючу презентацію про розвиток туризму у Дрогобичі і послухали неймовірно цікаві оповідки від нашого екскурсовода. Дрогобич гарний приклад міста, яке за п’ять років розвитку туризму потроху перетворюється в цікавий об’єкт для мандрівників.





     Місто Дрогобич Львівської області  попри похмуру погоду радо зустрів тернопільських туристів. Попереду на нас чекала неймовірно захоплююча екскурсія містом, яку організував Туристично-інформаційний центр (ТІЦ) Дрогобича та його директор Ігор Чава. А тим часом наше знайомство з містом почалося з щойно відкритого сучасного навчально-відпочинкового центру «Зефір»,  де пан Ігор провів нам цікаву презентацію про розвиток туризму в Дрогобичі та попередньо ознайомив з найцікавішими об’єктами міста. Під час презентації ми дізнались, як завдяки ентузіазму і гарній команді можна навіть у невеликому місті розвивати туризм. За п’ять років важкої праці про Дрогобич почули, ним зацікавилися мандрівники і туристичні фірми. Місто почало змінюватись і розквітати, в ньому з’явився сучасний туристично-інформаційний центр, воно отримало свій логотип і айдентику, багато цікавих арт-об’єктів можна знайти гуляючи затишними вуличками, які поєднують в собі історичну романтику і сучасне мистецтво.





   Навчально-відпочинковий центр «Зефір» (НВЦ «Зефір») – це сучасний комплекс, де можна знайти просторі конференц-зали і навчальні кімнати, цікаві фотозони і комфортні умови, тут знаходиться ресторан вишуканої кухні  «Emmental»  та енергетичний паб «Z-PUB». Для дітей тут створили дуже гарний і яскравий розважальний центр з аніматорами, ігровими кімнатами, окремими залами для святкування, безліччю гірок і лабіринтів, де навіть в дорослих зявиться бажання зануритись у дитинство. В майбутньому ще планується відкрити комфортабельний готель, в якому зможуть зупинятися туристи.





 



Дрогобич – у ньому вся сіль, не дарма цей вислів став візиткою міста, адже тут знаходиться унікальний солевиварювальний завод, який за деякими даними є найстарішим постійно діючим підприємством України. Заснували його ще у далекому 1250 році, і до сьогодні технологія виробництва солі майже не змінилася. На глибині близько 50 метрів під містом тече соляна ріка з якої добувають розсіл концентрацією солі 300-310 г на літр.  Його піднімають на поверхню за допомогою пластикових труб, це єдина поступка часу адже всі решта процесів проходять як і сотні років тому, далі відстоюють, випарюють і сушать. Ця сіль хоч і дорожча у виробництві, проте набагато корисніша і смачніша, за ту що добувають в шахтах. Територія заводу виглядає досить закинутою, такий собі пост апокаліптичний пейзаж, проте сам процес дуже цікавий і є надія на майбутній розвиток. А на останок не забудьте придбати соляний сувенір, він стане корисним подарунком для рідних і смачним доповненням до страв.









   Одна з найвідоміших деревяних  церков України знаходиться в Дрогобичі. Церква Святого Юра – памятка сакральної архітектури національного значення, яка внесена до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Збудована без жодного цвяха близько XV століття на території сучасної Івано-Франківської області, перевезена і встановлена в Дрогобичі в 1657 році за кошти жителів передмістя, за переказами місцеві виміняли її на сіль.  Церква вражає своєю красою і величчю ззовні і просто зачаровує внутрішніми розписами стін, на жаль іконостас зараз на реконструкції і його можна побачити лише на банері чи в книгах. Стіни і купол святині можна роздивлятись годинами, тут кожний малюнок унікальний і неповторний, більшість розписів на релігійну тематику. На другому поверсі знаходиться капличка, в яку можна піднятись лише вузькими дерев’яними сходами.







    
   Дрогобич зачарував і вразив навіть досвідчених тернопільських мандрівників, наша прогулянка містом виявилась напрочуд насиченою та захоплюючою. Завдяки якісній організації та чіткій роботі двох Туристично-інформаційних центрів міст Тернополя і Дрогобича ми зуміли побачити дуже багато цікавих об’єктів та зануритися в атмосферу старовинного містечка. По переду нас чекало продовження подорожі: разом з місцевим екскурсоводом ми помандруємо центром міста, завітаємо в ТІЦ, оглянемо навколишні краєвиди з висоти вежі ратуші, дізнаємося історію старовинного костелу, що знаходиться на замковій горі, відвідаємо величну синагогу та продегустуємо різноманітні смаколики в «Медовій хаті», де розмістилося виробництво і музей ТзОВ «Українські медовари». Про це та багато іншого я розповім у другій частині нашої прогулянки містом Дрогобич.

 Пригоди тривають…


Немає коментарів:

Дописати коментар