Всеукраїнський фолькльорно-мистецький фестиваль "Борщівська вишиванка" 2018

 Вишивка - це символ українського народу, його оберіг. Ще з давніх-давен наша країна славилася своїми вишивками і вишивальницями, кажуть що це наш генетичний код. І не дивно, адже кожний регіон має свій унікальний візерунок, свій стиль відображений на полотні.

 На Тернопільщині в Борщівському краї, від якого і пішла назва, вишивають особливі, легендарні вишиванки. В народі розповідають що близько п'яти століть тому на цей регіон постійно здійснювали набіги турецькі і татарські завойовники. Під час одного з таких нападів в декількох селах Борщівщини були вбиті всі чоловіки, тоді жінки на знак жалоби заприсяглися носити траур протягом семи поколінь, вишиваючи сорочки чорними нитками. Такі вишиванки були на всі випадки життя, вдягалися вони і на весілля, і на інші свята. І лише в 20-30 роках двадцятого століття, коли збіг термін клятви, жінки почали використовувати яскраві кольори. Неповторна Борщівська вишиванка здавна високо цінується як і в нашій країні, так і за її межами.

   Вже в одинадцятий раз м.Борщів Тернопільської області запрошує гостей на Всеукраїнський фолькльорно-мистецький фестиваль "Борщівська вишиванка", який традиційно проходить в другі вихідні осені. Я в захваті від цього надзвичайного свята, такого яскравого і барвистого, наповненого щирим українським духом. Цього року подія припала на 8-9 вересня 2018 року. Мені пощастило побувати на ньому в неділю, адже це основний день фестивалю, в який відбувається багато цікавих і захоплюючих заходів.

  На мою думку під час другого дня фестивалю в Борщеві можна побачити найбільшу кількість вишиванок на квадратний метр, вони тут усюди. В них одягнуті гості і учасники свята, їх продають на великій території ярмарки, вони виставлені в музеї і вздовж алеї. Це дуже гарне видовище, найбільше тут напевно саме Борщівської чорної вишивки. ЇЇ впізнаєш з далеку, кожна така вишиванка це витвір мистецтва. Тому не дивно, що  на свято приїжають гості з усієї України і світу.

  В цей день сталася ще одна надзвичайна подія, до якої декілька місяців тому і я доєдналась. На фестивалі презентували вишиту карту України, яка була створена в рамках акції єднання "Україно моя вишивана". Тут на святі зафіксували рекорд України у категорії " Найдовший маршрут вишитої картиУкраїни". Протягом року полотно на якому вишивали карту подорожувало по всій країні, під час цих поїздок більше семи тисяч людей долучилось до цього грандіозного вишиття. І я на цьому полотні, колись на святі в Теребовлі, вишила хрестик та записала своє ім'я до книги в якій відзначалися всі причасні. Це дуже приємне відчуття, розуміти що і ти став частинкою такої визначної події.

  А біля сцени свята, обрамленої вишиванками, саме готувались до виступу творчі колективи в національному одязі. Тут з моменту відкриття і до самого вечора народні гурти і ансамблі із всієї України будуть розважати публіку піснями і танцями.

  Центр міста на час проведення фестивалю перетворився на музей під відкритим небом. Зі всіх куточків Борщівського краю привезли вишиванки та вироби народних майстрів. Села і обєднані територіальні громади виставили свої скарби на огляд. Я в захваті розглядала вишиті сорочки і рушники, вивчала складні узори і милувалася ляльками ручної роботи. Очей не відвести від цієї краси, це ж яку треба мати уяву і вміння щоб це все втілювати у життя. Кожна локація була іншою, проте всі вони втілювали тему : "Вишиванка, мов пісня, з далеких століть".

  Неподалік від сцени розмістився великий ярмарок вишиванок і виробів народного мистецтва. Вишиванки тут продавались на будь-який смак і гаманець, вибір просто неймовірний. Різні техніки, узори і кольори вишивок, тут можна було підібрати різноманітні аксесуари і прикраси. Колись давно, вже напевно три роки минуло з того часу, я вперше побувала на цьому грандіозному фестивалі  і саме тут на ярмарку придбала свою першу вишиванку. Багато людей приїздить раз в рік в Борщів, не лише щоб відпочити і гарно провести свій час, а й знайти цікаву обновку.

  На фестивалі можна було спробувати себе у різних майстер-класах, дізнатись і навчитись чогось нового. Наприклад виготовити з сіна оберіг чи з тканини лялечку під пильним керівництвом майстрині.

   Для любителів тихих розваг і всіх тих хто хотів навчитися Борщівській вишивці в приміщені центральної районної бібліотеки проводили майстер-клас "Мережки та змережування борщівської народної сорочки". За допомогою білого клаптика полотна і голки з чорними нитками всіх бажаючих навчали різним видам мережки та змежування, обговорювали технології вишивки. Всі учасники уважно слухали цікавий матеріал та зосереджено повторювали стібки на полотні. Для мене це було пізнавально, і я в який раз загорілася ідеєю згадати давні уроки моєї мами і почати вишивати, проте як завжди в мене не вистачило часу і терпіння, можливо колись іншим разом, заспокоїла себе.

   Фестиваль "Борщівська вишиванка" обєднує і надихає людей, допомагає зберегти наші традиції і культуру. Це гарний привід зустрітися з давніми друзями і навчитися чомусь новому.
Але це не просто фестиваль, а два в одному, адже таку велику кількість відвдідувачів потрібно ще й смачненько нагодувати, а з цим може справитися лише ще один фестиваль - Борщ'Їв. Свято борщу проходить поруч, на сусідній території і відвідувачі вільно прогулюються від однієї локації до іншої. А про смачне дійство я розповім в наступній історії.
Пригоди тривають...