Його називали східним Вавелем за красу і велич. Бережанський замок, творіння епохи Ренесансу і досі дивує залишками своєї могутності. Побудований протягом двадцяти років в шістнадцятому столітті родиною польських магнатів Сенявських , він за багатовікову історію пережив не одну війну і стримав не один наступ. На відміну від інших оборонних споруд, Бережанський замок постав не на погорбі, а в заболоченій річковій долині, на острові, який утворили два рукава річки Золота Липа. Багато таємниць оберігають старі стіни колись могутньої твердині.
Теплого осінього дня, 16 вересня 2018 року замок в м.Бережани що на Тернопільщинні гостинно відкрив свої ворота для гостей і учасників грандіозного "Свята замку". Фестиваль пройшов у рамках відзначення Всесвітнього дня туризму, який вже традиційно святкують 27 вересня. А почалося все з урочистої ходи учасників заходу в неймовірних старовинних костюмах, на чолі з історичними господарями замку паном і пані Сенявськими. Я на яскраву процесію чекала на центральній плоші замку, це було гарне і колоритне видовище.
Поки проходила остання підготовка до відкриття фестивалю увага юних учасників була прикута до запеклої битви, яка розгорнулась неподалік. Це була не просто битва, а ціла військова компанія яка проходила на шаховому полі. Обидві армії деревянні, вирізбленні з такою майстерністю і натхненням, що очей не відвести. Шахи протягом дня ні на хвилину не залишалися без компанії, лише полководці змінювались.
На сцені під відкритим небом оголосили про відкриття свята та прозвучали слова вітань. Початок дійства чи то завдяки погоді, чи невимушеній атмосфері яка панувала серед стін замку пройшов на прочуд легко і цікаво. Протягом дня на сцені і біля неї виступали різні колективи, тут танцювали і співали, ставили вистави і роздавали подарунки.
А гості тим часом прогулювались по території, періодично зупиняючись розглядали різні локації розкидані по замковому двору. Ви тільки уявіть собі на секундочку, що ще декілька сотен років тому по цій же землі ходили визначні історичні особистості, тут вирішувалась доля людей і цілих територій, влаштовувались бали і звані обіди.
Біля входу у підземелля, де транслювались фільми про замок і мультики для малечі розмістилась туристична локація. Он соняхи виглядають з-за карти Тернопілля, яка причаїлася в обрамлені квітів, а з іншої сторони стійка з туристичними матеріалами, всі вони яскраві і пізнавальні. Сподіваюсь, що вони не тільки мене надихають на нові подорожі.
Більше про історію замку і міста розповість експозиція Бережанського краєзнавчого музею, такий собі екскурс в минуле.
Під час фестивалю можна було взяти участь у різноманітних майстер-класах. Дітей і дорослих навчали робити своїми руками еко-закладки, відкривали секрети створення ляльки-мотанки, розмальовували пряники. Кожний міг знайти собі цікаву справу до душі.
Поки гості і учасники свята насолоджувались дійством, юні художники, мов зачаровані зображували на полотні своє бачення старовинної споруди. Пленер називався "Я малюю замок". Я навіть трохи позаздрила їхньому вміню так зосереджено працювати над створенням картин, мені рідко коли вдається написати текст невідволікаючись.
Цього дня я майже весь час на фестивалі провела в дослідженні замку та різноманітних локацій свята. І мені вдалося побачити багато цікавого. Неподалік від ватри, яку приготували на вечір, проводили тренування на мечах рицарі, пізніше вони влаштують показові бої. А під деревом, щось цікаве малює хлопець у середньовічному вбранні.
Бограч я зазвичай полюбляю їсти коли подорожую в Карпати чи Закарпаття, а цього року вперше його спробувала в Бережанах на святі. Смачний, наваристий і духмяний, приготований в казані на вогнищі, що може бути краще на обід. А якщо ще з канапкою і в гарній компанії друзів то більшого годі й бажати.
А ви знаєте наскільки важкий автомат, я теж не знала поки не вирішила сфотографуватися з ним. Неподалік від основних експозицій проходила виставка зброї, тут можна було не лише зробити фото на память, а й навчитися збирати її та спробувати стріляти в тирі, під пильним наглядом інструктора.
Цього року мене дуже приємно вразило Свято Бережанського замку, неймовірно насичена і цікава програма, історичні костюми і реконструкції, захоплюючі локації. Це справді був фестиваль відвідання якого хочеться зберегти в памяті і на фото, розповісти про нього, та на наступний рік запросити друзів. Сподіваюся традиція Свят замків продовжиться і все більше туристів і відвідувачів буде приїздити на них.
Пригоди тривають...
Теплого осінього дня, 16 вересня 2018 року замок в м.Бережани що на Тернопільщинні гостинно відкрив свої ворота для гостей і учасників грандіозного "Свята замку". Фестиваль пройшов у рамках відзначення Всесвітнього дня туризму, який вже традиційно святкують 27 вересня. А почалося все з урочистої ходи учасників заходу в неймовірних старовинних костюмах, на чолі з історичними господарями замку паном і пані Сенявськими. Я на яскраву процесію чекала на центральній плоші замку, це було гарне і колоритне видовище.
Поки проходила остання підготовка до відкриття фестивалю увага юних учасників була прикута до запеклої битви, яка розгорнулась неподалік. Це була не просто битва, а ціла військова компанія яка проходила на шаховому полі. Обидві армії деревянні, вирізбленні з такою майстерністю і натхненням, що очей не відвести. Шахи протягом дня ні на хвилину не залишалися без компанії, лише полководці змінювались.
На сцені під відкритим небом оголосили про відкриття свята та прозвучали слова вітань. Початок дійства чи то завдяки погоді, чи невимушеній атмосфері яка панувала серед стін замку пройшов на прочуд легко і цікаво. Протягом дня на сцені і біля неї виступали різні колективи, тут танцювали і співали, ставили вистави і роздавали подарунки.
А гості тим часом прогулювались по території, періодично зупиняючись розглядали різні локації розкидані по замковому двору. Ви тільки уявіть собі на секундочку, що ще декілька сотен років тому по цій же землі ходили визначні історичні особистості, тут вирішувалась доля людей і цілих територій, влаштовувались бали і звані обіди.
Біля входу у підземелля, де транслювались фільми про замок і мультики для малечі розмістилась туристична локація. Он соняхи виглядають з-за карти Тернопілля, яка причаїлася в обрамлені квітів, а з іншої сторони стійка з туристичними матеріалами, всі вони яскраві і пізнавальні. Сподіваюсь, що вони не тільки мене надихають на нові подорожі.
Більше про історію замку і міста розповість експозиція Бережанського краєзнавчого музею, такий собі екскурс в минуле.
Під час фестивалю можна було взяти участь у різноманітних майстер-класах. Дітей і дорослих навчали робити своїми руками еко-закладки, відкривали секрети створення ляльки-мотанки, розмальовували пряники. Кожний міг знайти собі цікаву справу до душі.
Поки гості і учасники свята насолоджувались дійством, юні художники, мов зачаровані зображували на полотні своє бачення старовинної споруди. Пленер називався "Я малюю замок". Я навіть трохи позаздрила їхньому вміню так зосереджено працювати над створенням картин, мені рідко коли вдається написати текст невідволікаючись.
Цього дня я майже весь час на фестивалі провела в дослідженні замку та різноманітних локацій свята. І мені вдалося побачити багато цікавого. Неподалік від ватри, яку приготували на вечір, проводили тренування на мечах рицарі, пізніше вони влаштують показові бої. А під деревом, щось цікаве малює хлопець у середньовічному вбранні.
Бограч я зазвичай полюбляю їсти коли подорожую в Карпати чи Закарпаття, а цього року вперше його спробувала в Бережанах на святі. Смачний, наваристий і духмяний, приготований в казані на вогнищі, що може бути краще на обід. А якщо ще з канапкою і в гарній компанії друзів то більшого годі й бажати.
А ви знаєте наскільки важкий автомат, я теж не знала поки не вирішила сфотографуватися з ним. Неподалік від основних експозицій проходила виставка зброї, тут можна було не лише зробити фото на память, а й навчитися збирати її та спробувати стріляти в тирі, під пильним наглядом інструктора.
Пригоди тривають...
Гарне було свято.
ВідповістиВидалити