Загальнонаціональна проща у Зарваниці 2018

 Благословенне місце зі старовинною історією, куди щорічно приходять десятки тисяч паломників з усієї України і світу. Минулих вихідних 14-15 липня невеличке село на Тернопільщині - Зарваниця, Теребовлянського району зібрало прочан на Загальнонаціональну прощу.

За легендою все почалося майже вісім століть тому, коли після наступу монголів із зруйнованого Києва у 1240 році почали тікати вцілілі монахи на захід. Один з ченців чудом врятувавшись від нападників опинився в лісах над річкою. Він був настільки знесиленим дорогою і голодом, що помолившись і умиротворений надією на допомогу Богоматері заснув. У сні йому відкрилася надзвичайної краси місцина : оповита незвичайним сяйвом, обрамленна неймовірними квітами. В цьому блиску з'явилася Мати Божа з двома ангелами, які тримали в руках білі лілії. А прокинувшись зі сну чернець побачив джерело, а біля нього ікону Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Згодом монах звів біля джерела капличку і поставив туди ікону, а місце де зарвав його сон назвав Зарваницею. Сюди, почувши про чудо почали приходити люди, деякі тут і поселялись.

  В наш час на цьому місці споруджено Зарваницький духовний центр - це всесвітній Марійський відпустовий центр, одна з найбільших святинь Української греко-католицької церкви. В 1867 році ікону Зарваницької Богородиці було короновано, в цьому ж році Зарваниця отримала відпустовий статус.

 Щорічно десятки тисяч паломників приходять в Зарваницю на прощу. Вони йдуть і їдуть з усіх куточків України та світу долаючи сотні і тисячі кілометрів, я зустрічала прочан які йшли близько п'яти днів пішки щоб потрапити у це святе місце. Якщо виїхати в пятницю, то вздовж дороги можна побачити групи людей з рюкзаками, палатками що прямують на прощу. А сама Зарваниця перетворюється на маленьку країну з своїми правилами, інфраструктурою, де всіх обєднує віра. А людей тут мов у вулику, скрізь чути різні мови і діалекти.

 У цьому році Загальнонаціональна проща була приурочена 1030-літтю Хрещення Русі-України та молитві за мир та цілісність України. І хоча погода в ці дні була похмурою і дощовою, проте це нікого не зупиняло. Повсюди виднілись дощовики і парасольки, а на території села та духовного центру розкинулись наметові містечка, тут протягом двох-трьох діб розміщалися прочани.

Безпеку заходу забезпечувала поліція і військові.

За джерелом Святої Анни в якому купалися всі охочі, розмістилася польова кухня. Тут у визначені години можна було безкоштовно поїсти смачної гарячої їжі - подавали тут і супчик з борщиком і кашу з мяском та салатиком і чай з булочкою. Що в дощову погоду допомагало набратися сил і зігрітися.

 Програма прощі за два дні була досить насичена, тут і зустрічі з молодюю  і похід зі свічками  пізно ввечері в суботу і освячення води і нічні чування, а головне це спільна молитва, яка обєднала тисячі людей.

Для мене це була перша проща і я досі під враженням. Неймовірні відчуття духовної єдності та розуміння маштабності події. З кожним роком все більше і більше паломників навідується до Зарваниці, де кожний знаходить відповіді на свої питання.

 

Пригоди бувають різними...