Свято Сидорівського замку 2018

 Величний, старовинний замок-корабель оточений з трьох сторін рікою, знаходиться в селі Сидорів Гусятинського району. Вже близько чотирьох століть він споглядає на оточуючий світ з висоти пагорба на якому побудований. Своєю назвою замок завдячує незвичній формі, яку йому надали в ті давні часи, витянутий на 178 метрів та шириною лише 30 м. Він звужується з однієї сторони і утворює такий кут, що з далеку схожий на ніс корабля. Колись цей красень мав 7 веж і належав могутній родині Калиновських. В наш час він розповідає свою історію туристам та гостям фестивалю, що відбувається тут раз на рік.

Третій Надзвичайний Великий Збір ОУН

Великі і маленькі події, прийняті рішення та навколишні обставини мов різнобарвні нитки вплітаються в канву історії. Кожний крок, кожний окремий момент минулого має своє відображення в сучасному світі. Напевне через це багато людей цікавляться та вивчають історію рідного краю, своєї землі. Я ще з дитинства захоплювалась минулим країни, спершу через казки, а потім до рук потрапила книжка, яку памятаю досі - Історія України. Проте як виявилося про Організацію українських національстів та Українську повстанську армію я знала дуже мало. Трошки прояснило ситуацію моє відвідання на весні музею «Табір ВО УПА «Волинь-Південь». І я вирішила, що так минуле вивчати цікавіше, адже подорожуючи ти не тільки дізнаєшся факти, а і сам стаєш частинкою історії.

Свято Червоногородського замку 2018

 Таємниче місце оповите туманами. Замок, що став палацом і зрештою перетворився на руїни. Та місто, що давно вже зникло з карт і стало легендою. Урочище червоне, скільки надзвичайних історій і містичних подій помятає ця неймовірно красива земля. Назва її пішла від унікальних червоних грунтів, які тут скрізь. І коли йде дощ, то до низу з пагорбів прямують червоні ріки, що фарбують у такий колір місцеві породи.  Зараз це улюблене місце туристів, які приїзжають сюди протягом року. Я просто зачарована цією фантастичною місцевістю, що нагадує сюжет містичного роману.

 

Спортивно-туристичні змагання на Тернопільському ставі 2018

 Одного теплого, літнього дня, коли вітер потрохи перекочував хвилі, розрізаючи поверхню Тернопільського ставу з'явилися дракони. Вони пливли, граціозно похитуючи кольоровими головами, намагаючись обійти суперників. Дракони у нас на ставі - здивуєтесь ви. Так, справді "дракони", але незвичайні, а Драгоботи - спеціальні човни з головою і хвостом дракона.

 

Фолькльорний аграрно-мистецький фестиваль "КозаФест" 2018

 З давніх часів в Україні козу шанували і поважали, вона була символом добробуту і достатку. Невелика невибаглива тварина, яка забезпечує людей молоком, мясом і хутром. Так багато в нас повірь, казок, легенд і обрядів повязаних з козою. Тому дуже часто її назву давали містам і селам, а скільки людей зі схожим прізвищем й не перелічити.

 

Саранчуківський фестин "Село на мільйон" 2018

  На галявині біля річки, де колись був старий водяний млин, а зараз про нього нагадують хіба що остови, які ще виглядають з води. І великий банер з зображенням того самого млина, що так правдиво змальований, здається зараз закрутиться колесо і запустяться старі механізми. Ніби картинка з давно забутого дитинства чи історія з потертої старої книги. І гомін гусей і плескіт ріки й похилене дерево на якому так зручно вмоститись, все це створило незабутню атмосферу справжнього українського свята.

Бандерштат - фестиваль українського духу

 Я люблю фестивалі, такі різні, яскраві, цікаві і пізнавальні. Кожний з них несе в собі якусь думку, розкриває певну тему. Дає можливісь поринути у зовсім інший світ, дізнатися щось нове про себе та оточуючих. Вони справді всі різні, збирають різні аудиторії мають різну мету, проте обєднують людей, які в більшості випадків навіть не здогадуються про існування один одного.

Всеукраїнський фестиваль лемківської культури "Дзвони Лемківщини" 2018

  Більше сімдесяти років тому сталися події, що змілини життя сотень тисяч людей. Одна з етнічних груп українського народу, що століттями проживала по обидва боки Карпат - лемки, була насильно переселена. Проте вони не тільки не втратили своєї самобутності, а й зуміли зберегти традиції та культуру. У наш час лемки, мов велика родина на свята, щорічно збираються на фестивалях щоб віднайти свій етнічний спадок, та передати його наступним поколінням.